АФІША
Професор Сергій Федака про виставу "Дивовижна пташечка"
- Опубліковано: Середа, 11 січня 2017, 07:41
Це перша прем’єра після отримання театром нового статусу, так би мовити, відповідь міністерству на кинутий ним виклик (чи потягнете?) Потягли. Бо театр для дітей у нас традиційно трохи сильніший, ніж для дорослих: ця публіка більш вимоглива, то ж доводиться відповідати.
Драматургія, окресливши карколомне коло, повернулася туди, звідки вона і вийшла – до ярмаркового анекдоту, розкладеного на особи і виданого на загальний посміх усьому чесному народові. Ну, власне, до серії анекдотів – про гроші, скнарість, хитрість, людську природу. Така собі філософія життя, викладена у трьох максимально простих, лаконічних заповідях, доступних для малечі від трьох до ста трьох років. Дещо перегукується із класичним “не вір, не бійся, не проси”, але трохи більш кучеряво, бароково, як і годиться для різдвяних історій.
Зазвичай діти приходять на подібні вистави, аби побачити щось до болі знайоме, переконатися у тому, що світ стабільний, повторити давнго завчене. Але тут на них чекав сюрприз: сюжет зовсім не заяложений, персонажі попри всю умовність цілком свіжі, а інтриги – не надто сподівані. Тобто для тього, щоб передбачити розвиток сюжету, доводиться напружувати сіру масу і переживати спражнє задовлення, коли таки вгадуєш.
Виставу треба сприймати очима, бо щомиті є на що подивтися (сценографія Е.Зайцевої ). Дерева, що висять у повітрі – смілива метафора сучасного стану карпатських лісів.
Художній керівник театру Василь Шершун в програмі "Ранок на "Тисі-1"
- Опубліковано: Субота, 07 січня 2017, 08:00
В Закарпатському облмуздрамтеатрі поставили виставу про дурні гроші
- Опубліковано: П'ятниця, 06 січня 2017, 08:14
Третього дня нового року Закарпатський обласний академічний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв зіграв прем’єру дитячої вистави «Дивовижна пташечка» за творами українських драматургів І. та Я. Златопольських. Українську казку для ужгородських глядачів у власній сценічній версії запропонував Василь Шершун. Після вистави клуб «Театрал Закарпаття» зібрався, щоб обговорити вже третю прем’єру муздрамтеатру цього сезону.
За словами режисера, ця музична казка має не тільки розважати, але й вчити розумних речей. «Дивовижна пташечка» у вигляді балагану-ярмарку прагне пояснити дитині вартість грошей, людської мудрості, добра і зла, що не можна заробляти ціною чиєїсь свободи.
Питання грошей привернуло увагу художниці та видавця Олександри Гаркуші, яка вважає, що вони – це не завжди зло і треба руйнувати радянські стереотипи, змінювати ставлення до грошей, сприймати їх як дійовий інструмент. Також художниця звернула увагу на вдалі костюми та декорації, особливо сподобалося рішення художника-постановника Емми Зайцевої зобразити дерева зі стрічками замість стовбурів.
Пам'яті корифея закарпатської сцени Марії Харченко
- Опубліковано: Четвер, 05 січня 2017, 10:34
31 грудня 2016 року перестало битися серце народної артистки України Марії Федорівни Харченко.
Народилася Марія Федорівна 14 квітня 1924 року в селі Нова Буда Корсунського району Київської області у багатодітній сім’ї хліборобів.
У 1933 році (а це початок голодомору) сім’я переїжджає до м. Запоріжжя, де Марійка навчається у восьмирічці, а після її закінчення вступає до музичного училища. Та війна перекреслює мистецькі надії володарки чудового голосу – і дівчині довелося, щоб вижити, працювати на роботах, які підверталися.
Після звільнення Запоріжжя талановиту особистість помічають керівники Запорізького театру ім. Щорса і запрошують у трупу. Під керівництвом знаменитого В. Могара колектив був направлений до Ужгорода в післявоєнні роки для обслуговування військових і цивільного населення.
У нашому місті Марія Федорівна закінчує музичне училище і майже увесь її творчий шлях пов’язаний із закарпатською сценою. Репертуарний лист народної артистки України нараховує понад семидесяти головних ролей. Особливо пам’ятними стали Наталка в «Наталці-Полтавці», Маруся в «Марусі Богуславці» за І. Котляревським; Аза в «Циганці Азі» М. Старицького, Кураж в «Матінці Кураж» Б. Брехта, Ганна в «Мати-наймичці» Т. Шевченка…
За активну громадську позицію Марія Федорівна в 1959 році була обрана депутатом Ужгородської міської ради.
"Територія творчості" про 2016 рік у Закарпатському муздрамтеатрі
- Опубліковано: Вівторок, 27 грудня 2016, 09:51
Директор театру Василь Марюхнич в ефірі "Ранку на "Тисі-1"
- Опубліковано: Вівторок, 27 грудня 2016, 09:14
"Тиса-1" про присвоєння муздрамтеатру статусу академічного
- Опубліковано: Четвер, 15 грудня 2016, 19:36
Закарпатський обласний музично-драматичний театр піднявся на вищий щабель. Його удостоїли званням академічний. Цього статусу закарпатські театрали домагалися 8 років.
Закарпатський музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв отримав статус академічного!
- Опубліковано: Вівторок, 13 грудня 2016, 09:19
Творчий колектив найстаршого, найбільшого та найвідомішого театру Закарпаття отримав статус академічного і надалі йменуватиметься Закарпатським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Відповідний наказ підписав Міністр культури України Євген Нищук, – повідомляє офіційний сайт відомства mincult.kmu.gov.ua.
Рішення підтримати клопотання Закарпатських обласної ради й облдержадміністрації та надати театру статус академічного – за високий професійний рівень та вагомі творчі здобутки – члени профільної експертної комісії МКУ прийняли одноголосно.
Здобути таку оцінку своєї діяльності для будь-якого творчого колективу справді почесно. На Закарпатті, нагадаємо, крім "шерегіївців", статус академічного досі був наданий іще трьом колективам: заслуженому академічному Закарпатському народному хору, академічному камерному хору "Кантус" та Закарпатському академічному обласному театру ляльок.
Управління культури Закарпатської ОДА
Професор Сергій Федака про виставу "Гамлет"
- Опубліковано: Середа, 07 грудня 2016, 05:35
Закарпатський обласний музично-драматичний театр імені братів Шерегїів відкрив 71-ий сезон прем’єрою «Гамлета” у перекладі Ю.Андруховича і постановці Ярослава Геляса, приуроченою до сторіччя його батька Ярослава Томовича Геляса, котрий свого часу грав цього персонажа.
Я.Геляс-син колись поставив в Ужгороді “Лісову пісню”. Два спектаклі вийшли дуже несхожими – не тільки через різницю літературної основи і трупи, а головне через те, що принципово змінилася епоха і особливо глядач, не кажучи про самого режисера. Майстерність останнього зросла незмірно (уся вистава побудована на безлічі деталей, символів, жестів, мізансцен, усе це можна розшифровувати окремо), але додалося і сивини в усьому.
Сцена вражає химерними риштуваннями (сценографія та костюми Олександра Сидорука). Хоча це ще як сказати. Там щось середнє між будівельним майданчиком (українське державотворення давно вже перетворилося на довгобуд, якому не видно кінця-краю, так і доводиться жити і помирати серед цього безладу) і барикадами. Усе це можна розглядати дуже довго, відкриваючи все нові і нові деталі і вникаючи у їхній смисл. Краще це зробити перед початком дії, бо потім очам буде ще більше роботи.
В Ужгороді презентували збірку п'єс Олександра Гавроша
- Опубліковано: Вівторок, 06 грудня 2016, 20:04
