АФІША

  • Крок від любові

    03 грудня 2017р.
    початок о 18.00
    (60-80грн.)

  • Краще залишайся мертвим

    06 грудня 2017р.
    початок о 18.30

  • Дивовижна пташечка

    10 грудня 2017р.
    початок о 12.00
    (40 грн.)

  • Вільні метелики

    10 грудня 2017р.
    початок о 18.00
    (60-80 грн.)

У неділю в Ужгороді – прем'єра вистави "Вільні метелики"

У неділю, 21 травня, о 18.00 Закарпатський академічний обласний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв запрошує вже на шосту прем’єру цього сезону.

Тепер «шерегіївці» покажуть драму Леонарда Герша «Вільні метелики». Саме ця п’єса зробила ім’я американського сценариста і актора відомим у театральному світі.

Режисер-постановник вистави Василь Шершун наголошує, що хоча цей спектакль про молодь, але його конче треба подивитися і батькам. Бо дуже часто саме вони псують долі своїм нащадкам.

«Вистава «Вільні метелики» на дуже актуальну тему для нашого суспільства – як правильно виховувати дітей. Тому в театрі й вирішили показати її глядачам», -- каже заслужений артист України Василь Шершун.

 

 

Професор Сергій Федака про вистави фестивалю "Під цвітом сакури"


Камертон

У Закарпатському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв перший Відкритий фестиваль камерного театрального мистецтва розпочався спектаклем Київського академічного молодого театру “Піаніст”.

Вистава за п’єсою Вадима Лєванова (1967-2011) “Прощай, настройщик”. Її написано як моноспектакль на одну актрису – така собі історія досолішання. Драму насичено десятками алюзій на шедеври світової літератури і кіно. Проте режисер Валерія Городецька перетворила це на діалог (кориду) двох акторів, а ближче до кінця з’являється ще й третя. Що називається, постановниця погралася живими ляльками. У результаті вийшло щось схоже на професійно зроблений рекламний кліп чи навіть цілий навчальний фільм “Як спокусити чоловіка, не маючи особливих принад”.

Головна безіменна героїня (Поліна Снісаренко) має шістнадцять років (правда, через шість місяців) і купу дитячих комплексів, які роблять її геть безбашенною. Отака сміливість від безвиході. Представниця золотої молоді. Брутальна, як недопалок. Спілкуватися з нею – все одно, що цілуватися з попільничкою. Актриса аж пнеться зі шкури, щоб викликати у глядача максимальну відразу до свого персонажу. Гидке каченя наче щойно випурхнуло зі стін якої-небудь ужгородської школи.

Герой (Олексій Нагрудний, знімався у ряді серіалів) пережив вже геть усе, включаючи і себе самого. Мирно доживає віку, нікого не зачіпаючи, налаштовує собі піаніно. Правда, відчувається, що раніше він просто палав – навіть зараз дим ще іде. Чому між цими двома щось спалахнуло? А хто його зна… “Когда б вы знали из какого сора…” Проте почалася алхімічна реакція, котра перетворює обох тваринок на “людинок” (останнє слово – з лексикону героїні). Обоє стрибають вище голови, не боячись розбитися. Артист грає не так реального чоловіка, як образ із дівочих мрій.

Театральний фестиваль "Під цвітом сакури" в Ужгороді може статити щорічним


Сім днів тривав в Ужгород відкритий фестиваль камерного мистецтва «Під цвітом сакури». Уперше за двадцять років Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв наважився на проведення власного фестивалю.

Оскільки рік тому головний театр області відкрив малу сцену, то й фестиваль присвятили камерному театральному мистецтву.

Про підсумки тижневого дійства розповів директор муздрамтеатру та ініціатор фестивалю Василь Марюхнич: "Хоча народна приказка каже, що перший млинець – гливкий, наш фестиваль виправдав сподівання. До нас приїхало п’ять відомих колективів (Національний академічний театр імені Івана Франка, Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки, Київський Молодий театр, Київський академічний театр «Колесо» та Івано-Франківський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Івана Франка). Дві роботи («Спадкоємець» та «Круті віражі») показав наш театр, і вони цілком гідно виглядали серед інших".

За його словами, фестиваль виявився дуже цікавим і продемонстрував велику тематичну розмаїтість – від біблійної притчі про Юду («На полі крові) – до любовний фантазій уві сні («Кохання з присмаком дощу»), проблеми акселерації молоді («Піаніст») чи співжиття людей і тварин («Двоє, не враховуючи собаки»). Вистави були неймовірними, а в залі бракувало місць для глядачів. 

Директор Івано-франківського театру Ростислав Держипільський задоволений виступом на фестивалі "Під цвітом сакури"

У п’ятий день Фестивалю камерного театрального мистецтва «Під цвітом сакури» в рамках щорічного «Сакура Фест» свою постановку ужгородцям представив один із найуспішніших обласних театрів України – Івано-Франківський академічний український музично-драматичний театр ім. І. Франка.

Глядачам запропонували сучасну постановку в жанрі діалогу почуттів «Кохання з присмаком дощу» (драматург К. Малініна) за оповіданням Г. Г. Маркеса «Очі блакитного собаки». Ця вистава, на здивування глядачів – дипломна робота молодого режисера і актора Олексія Лейбюка.

Світлу, чуттєву мелодраматичну постановку із філолсофським наповненням івано-франківські мельпоменівці зіграли чудово, про що свідчили овації залу та розчуленість глядачів під час перегляду.

Разом із акторами (Мирославою Гусак, Ігорем Захарчуком) та молодим режисером до Ужгорода приїхав і директор, художній керівник Івано-Франківського театру Ростислав Держипільський. Активна, креативна молода людина, яка понад усе любить свою роботу й встигає поєднувати театр з викладанням в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника. Як режисер пан Ростислав Держипільський входить у топ 5 кращих в Україні.

Після вистави в Ужгороді ми поцікавився у Ростислава Держипільського секретом успіху театру.

Фестиваль "Під цвітом сакури" відкриває ужгородцям нові імена

П’ятий фестивальний день у Закарпатському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв запам’ятається ніжною, меланхолійною, направду весняною виставою «Кохання з присмаком дощу» за мотивами оповідання Габрієля Гарсіа Маркеса «Очі блакитного собаки».

До Ужгорода її привіз Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. І. Франка. На сцені були тільки Він і Вона, а між ними не просто діалог, а вир почуттів, який захоплює і ставить у безвихідь.

Вистава тримає у напрузі до останнього. Він і Вона, за сюжетом, зустрічаються лише у сні. Протягом 11 таких зустрічей глядач постійно розмірковує: хто ж вони одне одному у реальності – незнайомці чи близькі люди? Діалог почуттів на сцені знайомий і близький кожному з реальності: головні герої фліртують, закохуються, сумують, плачуть, безмежно страждають від безвиході… І коли вже надії майже не залишається – вони зустрічаються.

Професор Сергій Федака про виставу "Круті віражі"

На камерній сцені у Закарпатському муздрамтеатрі відбулася прем’єри вистави М.Фіщенка за п’єсою Е.Ассу “Круті віражі”, яка була написана під А.Делона і тріумфально підкорила сцени більшості європейських країн.

Інша назва п’єси “Американські гірки”, як на нас, дещо точніше передає суть. Глядача, справді, то кидає у небеса, то жбурляє у безодню майже з прискоренням вільного падіння. Темп божевільний, усе миготить перед очима, але хочеться, щоб це ніколи не закінчувалося. Вистава, як і більшість французької драматургії, про Нього і про Неї. Історія одного побачення, яке триває менше доби, хоча готувалося багато років.

Cпектакль вийшов таким собі курсом молодого бійця, своєрідним посібником із гендерної психології чоловіка і жінки. Побачення це взагалі специфічні шахи, де чоловік гадає, ніби грає він, а реально грають його.

П’єр у виконанні С.Барабаша виліпився образом доволі сатиричним, зате пластичним і живим. Упродовж півтори години він демонструє добрий десяток чоловічих психологічних комплексів, але все одно фінішує переможцем. Він нагадує іграшку-трансформера, яку на сцені викручують на всі боки, а та все одно не ламається. Стійкий оловяний солдатик тільки прикидається крихким і вразливим, а насправді він готовий рогзгризати алмази і проходити крізь стіну. Це той тип чоловічої сили, який полягає у гнучкості, вмінні адекватно реагувати на раптові переміни навколо тебе, коли підсвідомість сама викидає назовні оптимальний сценарій поведінки. Це варто побачити: як дурник назовні усе реально контролює і спрямовує собі на користь. Він не здається, молотить руками до останнього, тому кінець-кінцем виборсується з ситуації.

 

Остап Ступка задоволений Ужгородом та фестивалем «Під цвітом сакури»

У неділю фестиваль камерного театрального мистецтва «Під цвітом сакури» подарував ужгородцям можливість побачити на сцені відомого актора Остапа Ступку. (Уперше в Ужгороді він побував ще у 1980-х роках на зйомках фільму «Жменяки»).

 

 

Київський Молодий театр відкрив ужгородський театральний фестиваль "Під цвітом сакури"

Такого ужгородський глядач ще не бачив. Вистава першого дня відкритого фестивалю камерного театрального мистецтва «Під цвітом сакури» здивувала багатьох ужгородців.

Київський академічний Молодий театр привіз нещодавню прем’єру – прелюдію «Піаніст» за п’єсою «Прощавай, настроювачу!» Вадима Лєванова. Попри те, що це дебютна постановка молодої режисерки, ще студентки Київського університету культури і мистецтв Валерії Городецької, спектакль цілком зрілий і довершений. Увагу привертають не тільки тематика, вибір історії, але й цікаві режисерські рішення у трансформованій моновиставі. Особливо несподіваною, гострою, свіжою, хоч і дискусійною є кульмінаційна сцена із оголеними тілами акторів у напівтіні. Проте мистецьку червону лінію перейдено не було.

 

Наші контакти:

т/ф. (03122) 3-60-14 – приймальна
тел. (03122) 3-71-87 – каса
тел. (03122) 3-42-52 – черговий

Адреса театру:

88018 м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 12
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.