АФІША

  • Same time, next year

    15 вересня 2018р.
    початок о 18.00

  • Круті віражі

    21 вересня 2018р.
    початок о 18.00
    (80грн.)

Професор Сергій Федака про збірник "Сім п'єс про любов до Батьківщини"

Щойно побачила світ книжка Олександра Гавроша “Сім п’єс про любов до батьківщини” (248 с.). Шкільні і студентські драмгуртки отримали те, на що давно чекали.

Сім п"єс про любов до БатьківщиниТри з поданих п’єс вже побачили світло рампи в ужгородському, дніпровському, одеському і київському театрах. «Князя Корятовича” готують до постановки у Мукачеві. Видруковані авторські варіанти дещо різняться від сценічних – останні коротші, ряд цікавих деталей там знято, сюжетні лінії спрямлено.

Попри назву книжка найменше нагадує твір на задану тему. Усі герої справді люблять батьківщину, осіб протилежної статі і себе. З останнім – повний ажур, з середнім – сяк-так, а от романи з батьківщиною виходять максимально химерними. За великим рахунком саме на цьому і закручено усю драматургію кожного твору. 

У першій драмі князь Корятович утратив батьківщину Поділля і набув батьківщину Мукачево. Про нього збереглися згадки у 60 грамотах, кількох літописах і ряді переказів. Тут же він постає у плоті і крові – разом із дружиною і двома доньками, про яких взагалі нічого конкретно не відомо. Князь надягає на себе Мукачівський замок і крутить його, як хула-хуп. Отримуємо досить таку карнавальну версію нашого середньовіччя – приблизно оту, що фігурує в оповідях екскурсоводів й уявленнях туристів. Завершується усе піснею, яка може стати неофіційним гімном Мукачева.

Професор Сергій Федака про виставу "Дивовижна пташечка"

Вистава Дивовижна пташечка Це перша прем’єра після отримання театром нового статусу, так би мовити, відповідь міністерству на кинутий ним виклик (чи потягнете?) Потягли. Бо театр для дітей у нас традиційно трохи сильніший, ніж для дорослих: ця публіка більш вимоглива, то ж доводиться відповідати.

Драматургія, окресливши карколомне коло, повернулася туди, звідки вона і вийшла – до ярмаркового анекдоту, розкладеного на особи і виданого на загальний посміх усьому чесному народові. Ну, власне, до серії анекдотів – про гроші, скнарість, хитрість, людську природу. Така собі філософія життя, викладена у трьох максимально простих, лаконічних заповідях, доступних для малечі від трьох до ста трьох років. Дещо перегукується із класичним “не вір, не бійся, не проси”, але трохи більш кучеряво, бароково, як і годиться для різдвяних історій.

Зазвичай діти приходять на подібні вистави, аби побачити щось до болі знайоме, переконатися у тому, що світ стабільний, повторити давнго завчене. Але тут на них чекав сюрприз: сюжет зовсім не заяложений, персонажі попри всю умовність цілком свіжі, а інтриги – не надто сподівані. Тобто для тього, щоб передбачити розвиток сюжету, доводиться напружувати сіру масу і переживати спражнє задовлення, коли таки вгадуєш.

Виставу треба сприймати очима, бо щомиті є на що подивтися (сценографія Е.Зайцевої ). Дерева, що висять у повітрі – смілива метафора сучасного стану карпатських лісів.

 

В Закарпатському облмуздрамтеатрі поставили виставу про дурні гроші

Третього дня нового року Закарпатський обласний академічний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв зіграв прем’єру дитячої вистави «Дивовижна пташечка» за творами українських драматургів І. та Я. Златопольських. Українську казку для ужгородських глядачів у власній сценічній версії запропонував Василь Шершун. Після вистави клуб «Театрал Закарпаття» зібрався, щоб обговорити вже третю прем’єру муздрамтеатру цього сезону.

За словами режисера, ця музична казка має не тільки розважати, але й вчити розумних речей. «Дивовижна пташечка» у вигляді балагану-ярмарку прагне пояснити дитині вартість грошей, людської мудрості, добра і зла, що не можна заробляти ціною чиєїсь свободи.

Питання грошей привернуло увагу художниці та видавця Олександри Гаркуші, яка вважає, що вони – це не завжди зло і треба руйнувати радянські стереотипи, змінювати ставлення до грошей, сприймати їх як дійовий інструмент. Також художниця звернула увагу на вдалі костюми та декорації, особливо сподобалося рішення художника-постановника Емми Зайцевої зобразити дерева зі стрічками замість стовбурів.

Пам'яті корифея закарпатської сцени Марії Харченко

Марія Харченко31 грудня 2016 року перестало битися серце народної артистки України  Марії Федорівни Харченко.

Народилася Марія Федорівна 14 квітня 1924 року в селі Нова Буда Корсунського району Київської області у багатодітній сім’ї хліборобів.

У 1933 році (а це початок голодомору) сім’я переїжджає до м. Запоріжжя, де Марійка навчається у восьмирічці, а після її закінчення вступає до музичного училища. Та війна перекреслює мистецькі надії володарки чудового голосу – і дівчині довелося, щоб вижити, працювати на роботах, які підверталися.

Після звільнення Запоріжжя талановиту особистість помічають керівники Запорізького театру ім. Щорса і запрошують у трупу. Під керівництвом знаменитого В. Могара колектив був направлений до Ужгорода в післявоєнні роки для обслуговування військових і цивільного населення.

У нашому місті Марія Федорівна закінчує музичне училище і майже увесь її творчий шлях пов’язаний із закарпатською сценою.  Репертуарний лист народної артистки України нараховує понад семидесяти головних ролей. Особливо пам’ятними стали Наталка в «Наталці-Полтавці»,  Маруся в «Марусі Богуславці» за І. Котляревським; Аза в «Циганці Азі» М. Старицького, Кураж в «Матінці Кураж» Б. Брехта, Ганна в «Мати-наймичці» Т. Шевченка…

За активну громадську позицію Марія Федорівна в 1959 році була обрана депутатом Ужгородської міської ради.

"Тиса-1" про присвоєння муздрамтеатру статусу академічного

Закарпатський обласний музично-драматичний театр піднявся на вищий щабель. Його удостоїли званням академічний. Цього статусу закарпатські театрали домагалися 8 років.

Наші контакти:

т/ф. (03122) 3-60-14 – приймальна
тел. (03122) 3-71-87 – каса
тел. (03122) 3-42-52 – черговий

Адреса театру:

88018 м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 12
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.