АФІША
Директор Івано-франківського театру Ростислав Держипільський задоволений виступом на фестивалі "Під цвітом сакури"
- Опубліковано: П'ятниця, 28 квітня 2017, 10:17
У п’ятий день Фестивалю камерного театрального мистецтва «Під цвітом сакури» в рамках щорічного «Сакура Фест» свою постановку ужгородцям представив один із найуспішніших обласних театрів України – Івано-Франківський академічний український музично-драматичний театр ім. І. Франка.
Глядачам запропонували сучасну постановку в жанрі діалогу почуттів «Кохання з присмаком дощу» (драматург К. Малініна) за оповіданням Г. Г. Маркеса «Очі блакитного собаки». Ця вистава, на здивування глядачів – дипломна робота молодого режисера і актора Олексія Лейбюка.
Світлу, чуттєву мелодраматичну постановку із філолсофським наповненням івано-франківські мельпоменівці зіграли чудово, про що свідчили овації залу та розчуленість глядачів під час перегляду.
Разом із акторами (Мирославою Гусак, Ігорем Захарчуком) та молодим режисером до Ужгорода приїхав і директор, художній керівник Івано-Франківського театру Ростислав Держипільський. Активна, креативна молода людина, яка понад усе любить свою роботу й встигає поєднувати театр з викладанням в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника. Як режисер пан Ростислав Держипільський входить у топ 5 кращих в Україні.
Після вистави в Ужгороді ми поцікавився у Ростислава Держипільського секретом успіху театру.
- Насправді, великими справи є тоді, коли кожен робить більше, ніж повинен. Завжди намагаюся робити те, що можна і не можна. І вважаю, що любов – найбільший рушій. Коли ти любиш людей, справу, якою займаєшся, навколишній світ, то любов повертається: люблячого світ любить. Треба орієнтуватися у тих найновіших процесах, які відбуваються не тільки в Україні. Не боятися кокуренції. Мати біля себе не слабших, а сильніших. Формувати сильну команду, яка в результаті і тебе створює, і допомагає.
- Чим мотивуєте кращих режисерів, акторів, яких запрошуєте?
- Зараз, слава Богу, зірок вже не треба переконувати, самі їдуть. У театру багато вистав, які були переможцями фестивалів, конкурсів в Україні й за кордоном… Є імідж, який працює на нас. Зараз у Івано-Франківську закінчилися весняні молодіжні школи Національної спілки театральних діячів України, в яких навчалися студенти старших курсів театральних вузів і молоді актори. Як вони кажуть, потрапляють у наше місто, як у сім’ю, де неймовірна любов, увага… Треба дбати про молодь, бо це наше майбутнє. Більшість наших працівників – молодь.
- Ви викладаєте в Інституті мистецтв і запрошуєте кращих випускників на роботу. Як підбираєте собі акторів?
- Я строгий викладач, хоч демократичний у житті. Завжди наголошую студентам, що робота в театрі – серйозний вибір, який змінює долю і потребує віддачі. На мою суб’єктивну думку, коли не бачу, що людина має майбутнє в цій професії, то спонукаю шукати себе в чомусь іншому.
- Як поєднуєте стільки посад – директора, художнього керівника, режисера, головного директора фестивалю сучасного мистецтва, викладацтво, донедавна ще й грали у виставах, знімаєтесь у фільмах?..
- Дуже важко, але якщо ти любиш свою справу, гориш, хочеш добитися результату, зробити людям, які тебе оточують щось краще, тоді з’являється мотивація і все інше. Якщо дуже хотіти – можна все поєднати.
Іван-Франківський театр не виступав в Ужгороді вже тривалий час. Невдовзі хочуть привести до нашого міста й інші свої вистави.
Іванка Когутич для Uzhgorod.net
